«Хочеться стабільності та позитивних змін в економіці держави», – Віталій Ломакович

Про журналістську премію, роботу благодійного фонду та програму «Ревізор» ділиться з журналом «РІА-Україна» засновник благодійного фонду «Мрії збуваються» та Експертно-аналітичного центру «Оптіма» Віталій Ломакович.

Розкажіть про засновану Вами премію «Високі стандарти журналістики». Як Ви вважаєте,чи може вона викорінити явище «продажної журналістики»?

Премія заснована Всеукраїнським благодійним фондом «Мрії збуваються» в 2016 році. Вона має стати додатковим стимулом для українських журналістів бути чесними, об’єктивними і принциповими. Я чітко розумію, що премія «Високі стандарти журналістики» не вирішить усіх проблем української журналістики. До прикладу, коли лише з’явилася ідея заснувати журналістську премію, ми думали обирати кращі українські ЗМІ, але після обговорення з нашим експертним журі дійшли висновку, що в Україні дуже складно знайти  редакції, видання, які б не були скомпрометовані в якийсь з періодів існування, на які не впливають власники з певними політичними чи бізнес-інтересами. Тому й вирішили нагороджувати окремих журналістів – чесних, незаангажованих, талановитих. Їх зовсім не багато, але вони є і їх потрібно підтримувати.

За яким принципом обирали переможців?

Переможців обирало професійне і висококваліфіковане журі. З нашого боку було одне побажання – чітка громадянська позиція. І обрали, я вважаю, дуже достойних на національному рівні журналістів. Переможцями стали Павло Казарін, Олексій Шалайський та Петро Шуклінов. Окреме дякую журі, що в своєму напруженому графіку знайшли час допомогти нам. Адже все робилося на добровільних засадах, кошти їм за це не платили. Відбір переможців відбувався у два етапи. Протягом першого етапу експертне журі премії сформувало короткий список фіналістів. І впродовж 10 місяців експерти моніторили їхню діяльність, аналізували журналістські матеріали цих авторів.

А як Ви розпочинаєте підготовку? Хто буде обирати переможців цьогоріч?

Цього року у нас збільшиться кількість експертів. Ми запросили минулорічних переможців, відомих медіа експертів. Для мене було важливо, щоб ці люди не були пов’язані з політикою. Взагалі хочу, щоб ця премія була цілком аполітичною.

Чим займається благодійний фонд? І які проекти Ви вже реалізували?

Насправді є дуже багато проектів та планів у роботі фонду. Починався фонд із допомоги неповносправним дорослим та дітям. З 2014 року почали підтримувати українську армію та добровольчі батальйони. Допомагаємо освітнім проектам: існують іменні річні стипендії в Українському Католицькому Університеті, Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті імені Т. Шевченка. Цього року фонд «Мрії збуваються» став фундатором річної стипендії для студентів Львівської духовної семінарії.

Минулого року фонд став засновником експертно-аналітичного центру «Оптіма», який розташований в місті Києві. Діяльність центру спрямована на вивчення та дослідження макроекономічних питань. У листопаді 2017 року ми провели конференцію на тему «Управління державним боргом України: виклики, загрози та шляхи їх подолання»». До нас приїхали ряд експертів, у тому числі із США, люди, які розуміють всі реальні ризики та загрози. На жаль, в Україні існує величезна прірва між високопрофесійними, обґрунтованими розробками наукової експертної спільноти та якістю тих рішень, які приймаються органами державного управління. Інтелектуальний професійний потенціал фахівців в сфері монетарної, фінансової, економічної політики не використовується. А робота цього експертно-аналітичного центру скерована на те, щоб подолати цю прірву. Так за результатами конференції керівник аналітичного центру спільно зі спікерами підготували звернення до уряду України з пропозиціями щодо створення Стратегії управління державним боргом України. А от чи захочуть до них прислухатися це вже інше питання.

Благодійність – це Ваша ініціатива, для чого це Вам?

Сумно це визнавати, але ми живемо у країні, де нестабільна економічна та політична ситуація, на низькому рівні вища освіта та журналістика. Зрозуміло, що приємніше вести бізнес і просто жити в країні, де краща ситуація у цих сферах. Тому намагаюся, по мірі можливості, покращити ситуацію. Наприклад, з експертно-аналітичним центром співпрацюють люди, які здатні генерувати високоінтелектуальні продукти, фахові вирішення нагальних економічних проблем. Сподіваюся, на ці продукти зверне увагу влада і скористається запропонованими готовими рішеннями.

Багато хто говорив, що Ви мали стати головою ОДА. Проте замість Вас було призначено Олега Михайловича Синютку…

Не замість мене. Це були просто розмови, так званий інформаційний привід. Тоді для мене були інші пропозиції, але я не прийняв їх.

На наступних виборах балотуватись будете?

Думаю, ні. Я відчув, що вибори – це не моє. А для того, щоб змінювати щось у державі, не обов’язково сидіти в парламенті.

Як Ви вважаєте, Синютка справляється зі своїми обов’язками?

Це буде дещо заангажована думка, бо ми знайомі вже багато років. Але, якщо абстрагуватися від нашого знайомства, мені здається, що це один із кращих губернаторів Львівщини.

Багато хто говорив про вашу співпрацю з партією «Удар». Які у Вас стосунки особисто з Віталієм Кличком?

Ми знайомі з Віталієм Кличком, я балотувався в кандидати у Верховну Раду від партії «Удар». Тоді я відчув, що таке вибори, отримав певний політичний досвід, ворогів та нових друзів. Витратив чималу суму коштів. Це було таке дороге навчання (сміється – авт..).

А чому ворогів?

Тоді ще була «Партія регіонів» і велася дуже брудна та нечесна боротьба. На мене відкривали замовні кримінальні справи. Можливо, я комусь заважав, для когось був не дуже зручним конкурентом. Та попри це у той час знайшов нових друзів, познайомився з багатьма цікавими людьми, які зараз працюють у парламенті та на інших державних посадах.

Вас усі асоціюють із готелем «Панорама». Скажіть, чому вирішили побудувати готель?

Я не хотів би, щоб була саме така асоціація.  Готель я не будував, це була реконструкція. І він не є основним у моїй діяльності. Хоча готель успішно функціонує, тут є гарний ресторан, що вирізняється якісним сервісом, чудовим краєвидом та хорошою кухнею. На жаль, через те, що наша держава найбідніша в Європі, у нас більше процвітають фаст-фуди, заклади, де продають дешевшу їжу. У ресторані «Панорама» ми ж подаємо якісну їжу, а це недешево. Хоча й ціни у нас не захмарні, на рівні інших якісних ресторанів Львова.

Ведучий програми «Ревізор» трошки розкритикував готель. Ви з ним погоджуєтеся?

Певні моменти по ресторану були об’єктивними. А в цілому по готелю я не розділяю оцінки. І з цим погодились експерти в студії, які до мене не мають жодного стосунку. Всі вони розкритикували Тищенка, навіть ведучий Сергій Притула теж сказав, що він не повністю правий. Просто Тищенко не зовсім готельєр, він більше ресторатор. Тому говорити, добрий готель чи поганий, – це не зовсім його компетенція. Стосовно ресторану він зробив декілька суттєвих зауважень, які стосувалися більше порядку, ніж технології приготування чи якості продуктів. Тому що всі продукти є свіжими. Але є один нюанс, який мене вразив. Він не замовив жодної страви. Він лише прийшов на сніданок вже годину після закінчення. Це, звичайно, помилка персоналу, що впустили його після того, як сніданок за розкладом вже мав завершитися. Це був літній період, спека, тому продукти вже не виглядали свіжими. Але на всьому треба вчитися. Це теж певний досвід.

Які плани по бізнесу? Чого б ще хотілося?

Хочеться стабільності та позитивних змін в економіці державі. Коли в Україні не буде корупції, будуть зміни у податковій системі, зменшаться неконтрольовані витрати державних коштів, тоді  українці перестануть тікати за кордон і зможуть реалізовувати тут свої бізнес-проекти.

Чим займаєтесь у вільний час?

Теніс, спортзал, книги. Люблю їздити на лижах, відвідав майже всі гірськолижні курорти Європи.

Де навчаються ваші діти? Чи Ви б хотіли, аби вони працювали за кордоном?

Діти навчаються і в Україні, і за кордоном. Дуже хотілося, щоб у нас вища освіта була якіснішою і конкурентоздатною. Поки що ті реформи, якими займається міністерство, нічого суттєво не змінюють. Мої діти є самодостатніми людьми. Вони самі вирішують, де вчитися, а тим більше – де працювати. Звичайно, що я хотів би, аби вони були в Україні, але якщо є перспективи працювати і заробляти нормальні кошти за кордоном, то я підтримую їхнє рішення залишатися там.